Ханука – це одне з найрадісніших і найсвітліших єврейських свят, яке триває вісім днів і символізує перемогу світла над темрявою, духу над силою та вірності традиції над забуттям. Воно бере свій початок у II столітті до н.е., коли Маккавеї здобули перемогу над військами Антіоха IV та відновили Храм у Єрусалимі. За переказом, у храмі знайшли лише одну посудину з чистою оливою — достатню на один день. Та сталося диво: олива горіла вісім днів — саме стільки знадобилося, щоб виготовити нову.
Ханука у штетлах: дух спільноти та тепла
У традиційних єврейських містечках Східної Європи, що мали назву Штетли – Ханука була не лише релігійним, а й культурним святом. Вона об’єднувала родини та сусідів, перетворюючи зимові вечори на час тепла, співів, ігор та веселощів.
Для євреїв Східної Європи Ханука була святом надії.
У центрі святкування – ханукальна менора, або ханукія, світильник із дев’ятьма гілками.
У штетлах її ставили на видному місці: на підвіконні, біля дверей чи навіть на вулиці, щоб світло було видно ще здалеку. Це був знак гордості та пам’яті про диво Хануки.
Кожного вечора після заходу сонця запалювали одну додаткову свічку. Запалення супроводжувалося благословеннями та співом пісень – передусім відомої «Маоз Цур».
У штетлах на ханукальному столі обов’язково були страви, смажені на олії — на честь дива оливи:
латкес (деруни з картоплі або з цибулею/яблуками, залежно від регіону)
суфганіот – пончики з начинками
локшн-куґл – запіканка з локшини
цимес – морквяна страва з медом і сухофруктами
Стіл був простим, але навіть у бідних родинах намагалися пригостити дітей та гостей чимось особливим та смачним.
Одне з найулюбленіших занять у дітей та дорослих – гра у дрейдл (севівон).
Дрейдл – це чотиригранний дзиґ, на якому написані літери נ–ג–ה–ש (Нун–Ґімел–Гей–Шин), скорочення фрази «Чудо велике сталося там».
Грали за горіхи, монетки або хануке гелт – спеціальні святкові гроші (часто шоколадні). У штетлах це була не просто гра, а спосіб навчити дітей історії свята та створити атмосферу радості.
У багатьох штетлах хлопці з хедеру (єврейської початкової релігійної школи для хлопчиків) влаштовували невеликі вистави – пурімшпілі за мотивами ханукальних історій. Старші юнаки ходили по домівках, співали пісень, розповідали легенди й отримували частування.
Мелодія «Ханукале, ханукале» та інші звучали в кожній хаті.
Ханука була часом, коли заможніші родини допомагали тим, хто потребував. У штетлі це було особливо важливо: громади були невеликі, і всі знали одне одного. Давали їжу, олію для свічок, одяг чи трохи грошей. Цей звичай зберігав дух солідарності та взаємної підтримки.
У суворих зимових умовах, часто в умовах економічних труднощів чи дискримінації, світло ханукії нагадувало про стійкість народу та силу традиції. Це був час, коли родина збиралася разом, а громада відчувала єдиність.
Святкування Хануки в штетлах поєднувало релігію, історію, традиції та домашній затишок. Це було свято світла серед темряви – символічне й дуже духовне. Ханукальні звичаї, що народилися в давнину та пройшли крізь століття, і сьогодні зберігають свій сенс: пам’ять про диво, цінність єдності та віру в перемогу світла.
Цьогоріч ми починаємо святкувати з вечора неділі 14 грудня 2025 року до понеділка 22 грудня 2025 року.
Детально про Хануку у спецвипуску TV7plus Телеканалу Хмельницького (Україна):
https://www.youtube.com/watch?v=nTk–MkvXw0
ЙОСЕФ ТЕЙТЕЛЬБАУМ – равин міста Хмельницького.
ОЛЬГА НІКІТІНА – менеджерка зі зв’язків з громадськістю ХБФ “Хесед Бешт”.
